Михайлівська сільська рада

 

 

Михайлівська сільська рада

Саратського району Одеської області

 

 

1. Керівництво сільської ради :

 

Михайлівський сільський голова- Іванов Іван Дмитрович

Службова адреса: с.Михайлівка Саратського району Одеської області в. Леніна

№ 92, робочий телефон : 2-22-41

Секретар сільської ради- Супряга Галина Василівна

Службова адреса: с.Михайлівка Саратського району Одеської області в. Леніна

№ 92, робочий телефон : 46-1-42

 

2. Місцева символіка не затверджена(герб , прапор відсутні)

 

3. Географічне розташування

Село Михайлівка розташоване на лівому березі річки Сарата .

 

4. Відстань до районного центру і залізничної станції Сарата- 9 км. Через село проходить автомагістраль Одеса- Рені.

 

5. Відстань до обласного центру - 250 км

 

6. Територія:

Площа всієї сільради – 5421га.

Площа населеного пункту становить 284,0 га.

 

7. Кількість населених пунктів- 1

 

8. Кількість населення станом на 01.01.2013р. - 2198 чоловік.

 

9. Історична довідка

Михайлівська сільська рада утворена в 60-і роки ХХ ст.., центр сільради – с.Михайлівка. Переважну більшість населення складають українці 79%, цигани- 1%, молдовани- 6%, росіяни- 5 %, болгари- 6%,грузини-1%, вірмени-1%, узбеки- 1%. Працездатне населення- 60%,пенсіонери- 20%,діти шкільного та дошкільного віку-20%.

Внаслідок російсько- турецької війни, яка точилася з 1806-1812р. Бессарабія ввійшла до складу Російської імперії, звільнилася бессарабська земля від татаро- турецької навали, з цього часу починається заселення цього краю українцями , росіянами та переселенцями з – за кордону, наприклад болгарами, німцями. В степах Бессарабії розпочинається заснування військових господарських поселень. Більшість поселенців були вихідцями із Усть- Дунайського буджацького війська. Це невеличкий військовий загін кількістю до 500 чоловік, який складався з колишніх запорожців, що повернулися з Туреччини та біглих російських людей, що служили на Дунайській гребній флотилії під час російсько- турецької війни 1806-1812р.р.

В „ Статистическом описании Бессарабии” за 1890р. про наше село написано слідуюче „ Деревня Михайловка, новопоселенная с 1824г. отставными военнослужащими   на левой стороне долины реки Сарата, у подножия горы, где была татарская деревня Халиль- Челибат ”. Точних даних про те чому наше село називається Михайлівка немає, але є одна із версій, що серед перших поселенців був офіцер Михайлов.

На 40 роки Х1Х ст.. в Михайлівці проживало вже відставних військових чинів- 95 сімей, в кількості 370 чоловік, серед них жінок – 180. На той час в селі проживало 3 сапожника та один портний. Було 15 кам’яних будинків, 74 землянки, 4 кам’яні криниці , 1 земляна криниця. Була і своя питейна „Чайно”,15 коней, 174 голови рогатої худоби. Ці 95 проживаючих сімей мали свої землі, на кожну сімю припадало по 30 десятин, всього 2850 десятин. Залишені були землі в розмірі 980 десятин для майбутніх поселенців, розраховано на 33 сімї. « На земле сей открыт камень – известняк на левой стороне долины реки Сарата и онный употребляется на хозяйственные обзаведения”.

На підставі архівних документів можна сказати, що в наших краях було 4 козачі станції, які мали свої артілі для добування солі, це- Акмангит , Волонтирівка, Константинівка та Михайлівка. В Михайлівні була 1 артіль по добуванню солі, ця артіль у 1844 році добула 25 тис. пудів солі. За статистичними даними на 1855р. в Михайлівці проживало 145 сімей, серед них 23 сімї зовсім не мали ніякої худоби. Серед них було 18 сімей, які мали худобу, але не робочу, тобто були відсутні коні та воли. Землю переселенці одержали, але це була цілина ( татари, що жили тут , землеробством не займалися), вони займалися скотарством, тому цю цілину треба було піднімати, тобто орати, але не хватало у козаків робочої худоби, інвентарю, орали в основному однолемішним плугом , але в кожній сімї був такий плуг . Тому на початку заселення козаки в більшості займалися скотарством, поступово піднімаючи цілину. Про що свідчать такі статистичні дані про дві сімї, які мали в 1839 р. найбільше худоби. Це були родини Царенко та Коваленко

 

коні

воли

вівці

Рогата худоба

Царенко

3

20

50

24

Коваленко

4

14

50

22

 

Таким чином, основній масі переселенців не вистачало коштів на будівництво житлових і господарських приміщень, на придбання худоби та реманенту, тому довгі роки жили в землянках. В той же самий час царський уряд усіляко сприяв заселенню цього краю іноземними колоністами, особливо з Німеччини, виділяючи їм по 60 десятин землі на сім’ю, будівельні матеріали, звільняючи їх від оплати податків на 50 років і назавжди звільняючи їх від військової служби. Так в наших краях з’явились поселення німців- колоністів Сарата і Арциз.

На південь від села виявлено мезолітичну стоянку ( 13-8 тисяч років тому ) та рештки поселення перших віків нашої ери.

Цей матеріал про наше село передав кандидат історичних наук, доцент, завідуючий кафедрою українознавства Одеського національного морського університету Михайлуца Микола Іванович, випускник Михайлівської загальноосвітньої школи1-111 ступенів , наш односельчанин.

На початку ХХ століття внаслідок розшарування з’явилися багаті селяни- куркулі, які мали по 100 десятин землі : Заблоцький Іван, Коваленко Григорій. Більшість селян була неписьменною, так як в селі існувала тільки однокласна школа при церкві. В цій школі навчалися діти заможних господарів.

В 1918р. в березні місяці наш край був окупований румунами. У нас в селі є вулиця Татарбунарського повстання, названа на честь повстанців, які йшли по цій вулиці до станції Сарата. Коли почались розправа з повсталими, то не обминула і нашого села. Заарештовані і кинуті були в підвал багато жителів села не тільки за те, що вони розмовляли з повстанцями, здоровались чи подавали води. Так , наприклад, було кинуто до підвалу ( зараз вулиця Татарбунарського повстання № 86) Аркушу Ісака , Аркушу Федора, навіть кормлячу матір Спориш Харитину, яку згодом випустили. По фальшивим донесенням було розстріляно 5 чоловік у виноградниках по дорозі до міста Татарбунари. Прізвища розстріляних : Сушкевич Захарій Афанасійович( одружений, мав двох дітей ), Йожиця Кирило Васильович ( неодружений), Крецул Никон ( неодружений), Лихаровський Кузьма Олександрович ( неодружений), Шмалений Григорій Сергійович ( не одружений ) .

Останні татари покинули наш край у 1807 році з примусу російського уряду.

Від татар збереглися слова :

1. Назви річок- Сарата, Кундук.

У тлумаченні назви річки Сарата існують такі варіанти:

а) сари- тау- жовтий пагорб ;

б) сари- ата(Ада)- жовтий острів ;

в) сайр- нижня частина невеликої річки і ата- острів, який вона утворює.

2. Буза- питво ;

3. Гараба- довгий віз ;

4. Гарман- місце обмолоту збіжжя

5. Кабак- гарбуз

6. Кошара- загін для овець

7. Чаїра- пасовисько для коней

8. Амур- глиняний розчин.

Переселенці в Бессарабії одержували різні ділянки землі :

а) державні селян одержували по 30 десятин землі;

б) болгарські колоністи одержували по 50 десятин землі;

в) німецькі колоністи- по 60 десятин землі.

В 30-40 роки Х1Х століття в Акмангиті та Михайлівці орали українським ( малоросійським) плугом. Він був майже весь дерев’яним і дуже важким, такий плуг тягли 3-4 пари волів . Потім Дмитро Чалокоглу ( с.Акмангит) сконструював легкий плуг, який тягнули 1-2 пари волів. Косили серпами та косами. Серпами косили жито, а потім в’язали снопи, які обмолочували ціпами, щоб зберегти солому для покрівлі будинків. Інші колоскові обмолочували прогоном коней або прокатом возів. Пізніше стали застосовувати камінні гранчасті котки, запозичені від німецьких колоністів.

 

Ціни в рублях на 12 січня 1857 року.

Десятина орної землі чи сінокісної землі на 1 рік

3

Четверть жита

7

Пуд пшениці (16 кг)

1,50

Четверть проса

3

Козацький кінь

50

Віл

25

Корова з телям

15,50

Вівця

2,20

Пуд сіна

0,11

 

Під роком 1869р. Михайлівка ще називається хутором, а під роком 1880р. Михайлівка вже називається селом.

В 1869р. була проведена межа між землями Акмангит та хутором Михайлівка. Межа була проведена на користь Михайлівки. Цьому посприяв Акмангитський станичний отаман Шушкевич, житель хутора Михайлівка. В результаті в Акмангиті виявилось землі на чоловічу душу 6,9 десятин, а в Михайлівці- 10 десятин.

Статистичні відомості за 1856р. Народонаселення.

 

Хутір Михайлівка

1.

Духовного звання, які служать:

 

 

діти чоловічої статті

5

 

діти жіночої статті

9

2.

Службовці : обер- офіцери

7

 

Зауряд- хорунжі

7

 

Урядники і унтер- офіцери

27

 

Козаки

195

3.

Відставні : обер- офіцери

3

 

Урядники

1

 

Козаки

16

4.

Козаки торгового стану

-

5.

Малоліток до 17 років :

-

 

офіцерських дітей

10

 

дітей нижчих чинів

145

6.

Жінок і дітей жіночої статті:

-

 

офіцерських

25

 

нижніх чинів

326

7.

Жителів козацького стану – усього :

 

 

чоловічої статті

411

 

жіночої статті

353

8.

Народилося з 1 жовтня 1855р. до 1 грудня 1856р.

 

 

чоловічої статті

9

 

жіночої статті

5

9.

За цей час вмерло :

 

 

чоловічої статті

4

 

жіночої статті

3

10.

Відставних інших станів : рядових

4

11.

Жителів інших станів :

 

 

чоловічої статті

12

 

жіночої статті

4

12.

Число дворів

161

13.

Корчем

1

 

16 січня 1894 року на селянському сході с.Акмангит було прийнято рішення заснувати в Акмангиті спільно з громадою села Михайлівка сільський банк. Цей селянський банк проіснував до 1940 року. Посадовими особами банку були селяни з Михайлівки Іван Гарбар та Гаврило Шкляревич.

В результаті столипінської аграрної реформи у 1909 році до Сибіру та Далекого Сходу переселилися із Михайлівки 20 родин.

 

В 1949р. останки розстріляних було захоронено в одній братській могилі біля кладовища. Раніше там була велика площа, де проходили сходки села.

Першим примарем села Михайлівка був циган Дем’ян , який добре володів румунською мовою.  Примарія знаходилась у будинку біля старого клубу.

Довгий час був примарем Баскаков Кузьма Устимович.

Румуни запровадили початкове навчання на румунській мові. Шкільного приміщення не було. Дуже освіченими вчителями були брати Качаровські та їх сестра Качаровська Катерина Єрмолаївна. Закон божий викладав священик Лупонос. Також вчителями були Хиреску та Кормиженко Михайло.

В 30-х роках на краю села було збудовано мельницю під керівництвом інженера Бєлянкіна, який і став власником цієї мельниці. За помол господар брав 2 лея за 100 кг. На мельниці працювали : Севастянов Йосип- помічник майстра, решетовщик Булат Микола Йосипович, якого Бєлянкін привіз з Кишиніва, сторіж Ступніцький.

В роки Великої вітчизняної війни 236 наших односельчан були мобілізовані на фронт. Воювали вони в складі 1,11,111,1У Українських фронтів та 1 Білоруського. Учасником оборони міста Одеси був Стогній Мефодій Миколайович. Важкими воєнними дорогами проїхав фронтовий шофер Окулов Федір Григорович. Дійшов до Берліну Алексєєв Павло Вікторович, 7 травня 1945р. він був уже на вулицях Берліну.

Навічно залишились на землях Польщі, Болгарії Югославії 99 чоловік, не повернулися вони до рідної Михайлівки.

Закінчилась війна, настав голодний 1946р. Закарбувався в пам’яті старшого покоління хліб 1946 року. Який же він був той хліб?

Згадує Гаркуша Даря Кирилівна : „ Пшеничної муки було дуже мало або зовсім не було. Тому господиня брала кукурудзяну муку, добавляла картоплю, висівку, терту полову і з цієї суміші випікала хліб ”

Щоб мати чим харчуватися, люди їхали до Західної України і обмінювали там добротний одяг на картоплю.

В селі було організовано два колгоспи . В 1946р. – колгосп „ Чапаєва ”головою якого був Коваленко Кіндратій Сазонович, а пізніше- Урсул Пилип Олексійович. В 1947р. був організований іще один колгосп „ Красный октябрь”. Його організатором і першим головою був Поляков Антон Трохимович, але через рік колгосп очолив Блажевський Іван Емануїлович. В основному переважала ручна праця. І яке було свято, коли в селі з’явились перші трактори „ Універсали”. Першими жінками трактористками були Муниця Ксенія Михайлівна, Урсул Ганна Петрівна, Аврамова Олександра. Першими чоловіками трактористами були Йожиця Іван, Кормиженки Іван та Василь, Прокоф’єв Василь Гаврилович. В 1949р. колгоспи „ Чапаєва ” та „ Красный октябрь” об’єдналися в один колгосп Кагановича, головою якого став Урсул Пилип Олексійович. В 1957р. відбулося об’єднання колгоспів сіл Михайлівка та Зоря, об’єднаний колгосп став називатися „Дружба”.

Але згодом михайлівці захотіли господарювати самостійно, тому послали делегацію до Одеського обкому партії з проханням про роз’єднання. Свого михайлівці досягли, в 1960р. був утворений колгосп „Рассвет”, головою якого став агроном Станчев Василь Прокопович, очолював колгосп 10 років.

В 60-х роках розпочинається розбудова села : зникають землянки та хати покриті очеретом, а замість них з’являються добротні будинки, заштукатурені та вкриті черепицею. Черепицю виготовляли в колгоспі сімя Жосан .

Розпочинається електрифікація села. На 1974рік вже електрифіковано 674 будинки, радіофіцировано 560 будинків, 500 сімей мали телевізори, велику кількість мотоциклів, та машин марок „ Москвич- 408”, „ Москвич 412”,

„ Запорожець”, „ Жигулі”.

З 1970-1987р. колгосп очолював Костов Іван Федорович. Багато сил і здоровя віддала ця людина колгоспу. Був нагороджений двома орденами „ Трудового Червоного Прапору” та „ Знак пошани”.

В 1987р. колгосп очолив Златов Микола Родіонович , працював на цій посаді до 2000р. З лютого 2000р. і по сьогоднішній день головою сільськогосподарського виробничого кооперативу „Рассвет” с.Михайлівка являється Супряга Микола Миколайович.

 

10. Основні історичні та історично- архітектурні пам’ятки

Пам’ятник на братській могилі учасникам Татарбунарського повстання, пам’ятник 243 загиблим воїнам в роки Великої Вітчизняної війни.

- Православна церква святого Михаїла Архистратига, настоятель церкви Братінов Іван Іванович

 

11.Сучасність села Михайлівка.

В селі Михайлівка знаходяться :

- Михайлівський НВК” ЗОШ 1-111 ст. - ДНЗ (ясла-садок)”, директор школи Грибкова Маргарита Георгіївна.

Розрахункова кількість місць у школі – 200, навчається 241 дитина ( 13 класів), учні 1-11 класів, діти пільгового контингенту харчуються безкоштовно. Працюють 28 вчителів.

ДНЗ- розрахункова кількість місць- 80 .Відвідують   ДНЗ- 75 дітей, чотири групи. Дев’ять учителів та вихователів.

 

- Михайлівська спеціальна загальноосвітня школа для дітей з вадами розумового розвитку, директор школи Спориш Віктор Андрійович. Розрахункова кількість місць- 160. В школі навчається 108 дітей ( 9 класів ), учні 1-9 класів. Працюють 38 вчителів і вихователів.

Три бібліотеки : дві шкільні, одна сільська.

 

- Фельдшерсько- акушерський пункт, завідуюча Карпенко Ірина Михайлівна, 3 працівника. При ФАПі наявний аптечний пункт , необхідно проведення водяного опалення.

 

- Будинок Культури, директор Мурзін Леонід Севастянович

При Будинку Культури функціонують наступні гуртки : танцювальний, художнє читання, вокальний. Два ансамблі Михайлівського Будинку Культури :

„ Чумацький шлях ”, „ Зорепад ” у 2008р. одержали   звання народних , наявний жіночий ансамбль „Сузір’я ”.

- бібліотека, завідуюча , Саніна Алла Сергіївна

- поштове відділення, завідуюча Сулакова Наталя Іванівна, чотири працюючих.

- ветеринарна дільниця , зав. Урсу Анатолій Михайлович

-   спортивні об’єкти : футбольне поле, 4 спортивні майданчики, тир

До територіальної громади села передано систему водопостачання та дороги села. Практично до усіх домогосподарств підведена система водопостачання

- Підприємства торгівлі та громадського харчування :

1. торгівельний комплекс Долинського сільпо

2. Магазин- бар „ Вега”, Ватаман В’ячеслав Валентинович

3. Магазин „ Продукти”, Комаров Микола Іванович

4. Магазин „ Продукти”, Бучка Дмитро Никифорович

5. Кафе- бар „ Шахнос”, Бурієва Антоніна Мансурівна

7. Магазин-бар , Стоянова Людмила Григорівна

8. Торгівельний павільйон „ Гермес”, Спориш Руслан Борисович

9. Кафе, фітнес- клуб, Посторонко Володимир Євгенович

 

Фермерські господарства

- „ Золотий колос”, Солоніцький Віктор Вікторович

- „Балкани”, Златов Радислав Миколайович

- „ Бур гас”, Златов Федір Миколайович

- „ Златов і К”, Златов Микола Миколайович

- „ Іваново” , Костов Михайло Іванович

- „ Фіалка” , Максименко Георгій Григорович

- „ Крістіна”, Вуколов Олег Георгійович

- „ Сосна”, Сосна В’ячеслав Єрмолайович

- „ Ізгрев”, Ганєв Іван Дмитрович

- „ Рассвет”, Супряга Сергій Миколайович

- „ Промінь”, Супряга Микола Миколайович

- „ Прогрес” , Супряга Віктор Миколайович

 

В СВК „Рассвет” працюють 145 чоловік, середньомісячна заробітна складає 1090 грн, спеціалізація - зернові культури. Урожайність : пшениці - 34,6 ц. з 1 га, озимий ячмень- 37,9ц. з 1 га, горох- 12,6 ц. з 1 га, валовий збір – 53378 центнер.

Ставки, рослини і тварини, які занесені до Червоної Книги відсутні.

Відсутні об’єкти побутового обслуговування.

 

12.Видатні люди сільської ради

Медаллю „ За відвагу ” були нагороджені : Касюк Трохим Трохимович, Костенко Андрій Якович, Стогній Мефодій Миколайович, Костенко Іван Кирилович, Донченко Ілля Іванович, Шкляревич Кирило Кирилович, Донченко Никифор Варфоломійович, Вуколов Степан Павлович, Вуколов Никифор Павлович, Антонюк Афанасій Федорович, Буравченко Олексій Антонович, Бутескул Михайло Тимофійович, Грибков Степан Семенович, Яценко Іван Васильович, Бойченко Семен Маркович, Боряк Петро Якович.

Орденом „Красной звезды” були нагороджені Новгородов Євдоким Спиридонович, Григораш Василь Лукич, Закрева Костянтин Тарасович, Зінченко Віктор Володимирович, який був іще нагороджений другим орденом

„ Отечественной войны”.

Мантров Василь Юхимович та Ребдєв Спиридон Федорович нагороджені орденом „Слави 111 ступеню” .

 

Рішення


Паспорти бюджетних програм на 2019 рік

Паспорти бюджетних програм на 2019 рік

Про затвердження та внесення змін до паспортів бюджетних програм на 2019 рік

 

Поділитись

Submit to FacebookSubmit to Twitter

Онлайн трансляція



Календар новин

<< < Березень 2019 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31